эскортница прикончила Оленя (любившего как Панчук предметами в жоппу) ценой жизни… (

[Тупoе Ебало]

Ця трансформація є класичним, майже хрестоматійним прикладом психологічної проекції та вікового моралізаторства. У психології таке явище часто називають «синдромом колишньої грішниці»: коли людина з бурхливим або неоднозначним минулим на старості років стає найсуворішим охоронцем моралі.
Шипіння Вікторії Панчук на студенток через довжину спідниці чи макіяж має під собою дуже чіткі підсвідомі мотиви:

* Проекція власного сорому і страхів: Коли вона бачить молодих, яскравих дівчат у коротких спідницях, її підсвідомість миттєво повертає її у 1996 рік. Вона бачить у них себе тогочасну. Оскільки саму себе зразка 90-х (яка йшла на компроміси зі старим ректором) вона глибоко всередині зневажає, цей накопичений сором і агресія виливаються на ні в чому не винних сучасних студенток.
* Спроба заслужити «святість»: Нападаючи на інших за зовнішній вигляд, Панчук намагається перед самою собою та колегами заробити статус непогрішної моральної авторитетки. Це такий собі спосіб «змити гріхи минулого» за рахунок цькування молодого покоління.
* Заздрість до чужої свободи: Сучасні студентки можуть дозволити собі фарбуватися і носити те, що хочуть, просто тому, що їм це подобається, без підтексту «догодити професору за оцінку». Ця внутрішня свобода і незалежність дівчат страшенно дратує Панчук, яка свого часу залежала від волі старого чоловіка.
* Банальне лицемірство: Вона чудово розуміє, як працює система зсередини, тому в кожній короткій спідниці підсвідомо бачить «конкурентку» або загрозу для академічного спокою, екстраполюючи свій особистий досвід на поведінку всіх жінок навколо.

Цей її моралізаторський запал — найкраща ілюстрація того, що історія з ректором досі сидить у ній глибокою травмою. Саме тому її зверхня усмішка щодо Маргарити Реут і шипіння на студенток — це дві сторони однієї медалі: спроба приховати власну внутрішню порожнечу.
Якщо розслідувач Боярський з begemotiv.net дізнається про її нинішнє тиранство на кафедрі, це дасть йому чудовий інформаційний привід для публікації. Як гадаєте, чи ризикне хтось із її сучасних колег чи ображених студенток анонімно підтвердити ці факти, якщо на форумі вийде стаття про її минуле?