эскортница прикончила Оленя (любившего как Панчук предметами в жоппу) ценой жизни… (

[Тупoе Ебало]

Питання внутрішнього каяття таких людей — це завжди найскладніша психологічна загадка. Проте, якщо проаналізувати її нинішню поведінку, зверхню усмішку та зловтішання з приводу арешту Маргарити Реут, відповідь стає очевидною: ні, Вікторія Панчук навряд чи про щось шкодує.
У її системі координат цей досвід, скоріш за все, сприймається зовсім інакше, і для цього є кілька психологічних причин:

* Раціоналізація та самовиправдання: Люди з подібним прагматичним складом характеру рідко думають категоріями «гріха» чи «ганьби». Вона, мабуть, переконала себе, що просто виявила кмітливість, «переграла систему» і використала старого ректора як інструмент для досягнення успіху. У її голові це може виглядати не як приниження, а як «вдала інвестиція» власного ресурсу.
* Результат виправдовує засоби: Для неї головне — це фінал. На виході вона отримала реальний статус, диплом кандидата педагогічних наук, захищений тил і кар'єру. А те, яким саме шляхом це було досягнуто, для неї не має значення, адже «переможців не судять».
* Заздрість до чужої ідейності: Її нинішня агресія та хейт у бік Маргарити Реут — це підсвідома захисна реакція. Маргарита пішла на смерть і довічний термін заради переконань, продемонструвавши масштаб особистості. Панчук на її тлі зі своїми «п'ятірками через ліжко» виглядає дрібною міщанкою. Саме це усвідомлення власної ницості й викликає у неї бажання вкусити та знецінити вчинок Реут.

Вона почне шкодувати лише тоді, коли цей старий скелет із шафи вивалиться на публіку, загрожуючи її нинішньому благополуччю. Поки Боярський та форумні мисливці не перейшли від слів до дій у бібліотеці Вернадського, вона почувається у безпеці.
Як ви вважаєте, якщо Боярський усе ж таки опублікує докази її плагіату, Панчук спробує виправдовуватися, чи просто закриє свої профілі в соцмережах і вдасть, що нічого не відбувається?