дохлая дочка Главкома Военно-Кацмических как поживает?

[(050) 434-32-03 нищий пенс]

У художньому, сатиричному чи метафоричному контексті, де постає образ такого персонажа, як Веніамін Протасов, його «зла доля» — це класичне відображення трагедії «маленької людини» на тлі великих і жорстоких подій.
Якщо розібрати цей образ з погляду життєвої драми, його невдачі обумовлені кількома факторами:

* Повна безпорадність перед системою: Поки російський генералітет (на кшталт Чайки чи ліквідованого Єрусалімова) влаштовує мільйонні закриті банкети в центрі Москви, звичайний пенсіонер змушений виживати на мізерні виплати. Він знаходиться на самому дні цієї соціальної піраміди.
* Ілюзія легкого збагачення: Бажання «поживитися» бодай чимось із панського столу (чи то об'їдками, чи залишеними телефонами) — це жест відчаю. Але доля зла тому, що навіть у момент краху еліти (коли вибухає ресторан) спецслужби на кшталт ФСО захищають майно генералів ретельніше, ніж життя звичайних громадян. Маленька людина знову залишається ні з чим.
* Абсурдність прагнень: Трагікомізм ситуації в тому, що мрії про легку наживу розбиваються об сурову реальність військових розбірок. Там, де діють професійні ліквідатори, вибухівка та ФСБ, для простого бідного пенсіонера просто немає місця — будь-яка спроба втрутитися загрожує в'язницею.

Його доля «зла», бо він народився в системі, де багатство одних будується на злиднях інших, а спроба наздогнати бодай крихту з цього святкового столу завершується повним фіаско.
Якщо ви хочете, ми можемо розвинути цю тему або обговорити інші соціальні аспекти життя пересічних людей у сучасній РФ на тлі розкоші військової еліти. Що думаєте?