16-12-2025 19:47, 19:47
(This post was last modified: 16-12-2025 19:47, 19:47 by мавпа Ирина Стeпанна Протасова.)
мегадонатор Бегимотивна: "ну почему вы не подпишите хотелки Дмитриева-Виткоффа"
на 10 экранов свинособачью ии-простыню закинула
на мове без одной ошибки
афдрух схавают
Загальні Обговорення / Re: Це злив? Обговорення можли...
Останній допис від Wednesday - Сьогодні в 18:00
Анатолій Герасимчук
ЧОМУ ЄВРОПА і багато українців ПРОТИ МИРУ в УКРАЇНІ
![[Image: NZkHPP0.png]](https://i.imgur.com/NZkHPP0.png)
ЧОМУ НАМ ПОТРІБЕН МИР
1. Україна виснажується — Європа виграє час.
Сьогодні Україна перебуває у найгіршому стані з початку повномасштабної війни:
• армія виснажена, ротацій фактично немає;
• демографія зруйнована: втрати, еміграція, старіння населення;
• молодь масово виїжджає або уникає мобілізації;
• довіра до влади падає;
• починається спротив примусовій мобілізації;
• міжнародна підтримка стає нестабільною й політично умовною.
Україна не може нескінченно воювати «витривалістю», бо наш людський і демографічний ресурс об'єктивно значно менший, ніж у Росії.
Європа в цей самий час:
• уникає прямої війни з РФ;
• активно переозброюється;
• купує власну безпеку українською кров'ю.
Для Європи це найвигідніший баланс ризиків у її новітній історії.
Тому Брюссель проти зупинки війни, це — удар по їхній безпеці.
Але так само проти умов Трампа по зупинці війни і багато українців.
Які вважають, що зупинка війни, при якій частина української території залишається під ворогом — то є зрада, капітуляція, яка дає можливість росії підготуватися до наступного етапу війни.
Хоча окуповані ворогом території України з 2014 року чомусь мало непокоїли тих людей, які кричать зараз про «капітуляцію».
Ні Крим, ні стратегічне значення Донецька і Луганська для можливого подальшого наступу рф мало кого непокоїли багато років в Україні, і тим більше в Європі.
Більше того, «найпатріотичніший» президент за всю історію України Порошенко силою примушував парламент і народ України до прийняття мінських умов миру з Москвою, згідно яких мали відбутися вибори на окупованій території так званих днр і лнр, їхні збройні формування мали узаконитись і стати на матеріальне і фінансове забезпечення України, їхні мотороли і гіві мали стати народними депутатами України і писати нам всім закони, і тільки після того військові підрозділи рф мали покинути ту територію.
А про Крим мова взагалі не йшла — він залишався росією.
І чомусь ті умови майже всіх влаштовували.
І ніхто не кричав так голосно про «капітуляцію» і «зраду».
А зараз, коли ми втрачаємо метр за метром невпинно і стабільно свої території, коли знищується інфраструктура, руйнуються міста і села, гинуть люди — крикуни кричать про «капітуляцію», про те, що ніякої здачі територій, ніяких виборів, війна до кінця.
Це звідки такі раптом думки?
Від тих, хто на крові отримав можливість класти (красти) в кишені мільярди і вони спішать ще і ще — щоб встигнути побільше нахапати.
І на їхню пропаганду ведуться зомбовані «патріоти», які кричать зі своїх диванів і парижів: воюйте і вмирайте до кінця.
Але Україні потрібна зупинка війни. Хай навіть ми назвемо це паузою.
2. Чому зупинка війни вигідна саме Україні?
2.1. Внутрішнє перезавантаження
Без паузи неможливо:
• провести реальні реформи,
• прибрати корупціонерів,
• відновити довіру між державою і суспільством.
Поки триває постійна м'ясорубка, будь-які зміни блокуються аргументом
«не на часі, бо війна».
2.2. Реформа мобілізації й ротацій.
Пауза дозволяє:
• ввести чіткі строки служби,
• підготувати резерви,
• перейти до моделі громадянського озброєння
(за прикладом Швейцарії чи Фінляндії).
Це реалістичний шлях зробити країну неприступною, а не ловити людей «бусами».
2.3. Розвиток оборонної промисловості.
Під час гарячої фази неможливо створити:
• власне виробництво снарядів і ракет;
• масові дрони,
• ППО,
• РЕБ-системи.
Пауза дає шанс перейти до війни технологій, а не людей.
Без цього Україна просто вичерпає себе раніше, ніж ворог.
3. Головне: ПАУЗА ≠ КАПІТУЛЯЦІЯ
Вирішує все не лінія фронту, а модель післявоєнної підтримки.
Історія показує:
Країни з частково замороженими конфліктами можуть не лише вижити, а й зміцніти — якщо їх не кинули після війни.
І тому є приклади: Південна Корея, Тайвань і Кіпр.
Південна Корея:
• війна закінчилась не миром, а перемир'ям;
• країна залишилась поділеною;
• отримала гарантії безпеки США, інвестиції та доступ до світових ринків.
Результат: одна з найпотужніших економік світу.
Тайвань:
• юридично не «вирішив» конфлікт із Китаєм;
• живе під постійною загрозою війни;
• має довгострокову військову й технологічну підтримку США.
Результат: сильна держава, яку не атакують через надто високу ціну агресії.
Кіпр — не менш важливий для України приклад.
Кіпр де-факто поділений із 1974 року:
• південь — Республіка Кіпр (член ЄС);
• північ — окупована Туреччиною територія.
При цьому:
• жодна сторона не визнала поділ юридично;
• «Турецька Республіка Північного Кіпру» не визнана світом;
• лінія розмежування існує де-факто, але не є кордоном де-юре.
Результат:
• Південний Кіпр розвивається, інтегрований у ЄС;
• питання окупації залишається відкритим у міжнародному праві.
Для України це принципово:
Тимчасова пауза не означає відмову від територій.
Україна має наполягати на формулі:
• де-факто — можлива пауза й тимчасова лінія розмежування;
• де-юре — жодного визнання окупації;
• стратегічно — довгострокова військова, економічна й політична підтримка Заходу.
ВИСНОВОК
Європі вигідно, щоб Україна воювала без паузи.
Україні вигідно зупинитись, переосмислити й підготуватись.
Україна не повинна бути лише «стіною» для Європи.
Вона має стати державою, яка вижила, відновилась і стала занадто сильною, щоб на неї напали знову.
На початку повномасштабного вторгнення Україну врятувала не система примусу і не «ідеальна держава».
Саме громадянський опір:
• не дав захопити Київ, Харків, Чернігів, Суми, Миколаїв;
• зламав російський план блискавичної окупації;
• показав, що українці воюють не зі страху, а з почуття господаря на своїй землі.
Цей урок був засвоєний усім світом. Але, на жаль, почав забуватись усередині країни.
Є принципова різниця між двома моделями:
• бусифікований громадянин, якого ловлять, принижують і кидають у війну без горизонту;
• господар своєї землі, озброєний, навчений і мотивований захищати свій дім.
І саме для цього нам потрібно зупинитись.
А рф — вона приречена, як будь-яка імперія. Тим більше після невдалої спроби підкорити Україну.
Мільйони безневинно постраждалих людей, сотні тисяч смертей — це не пройде безслідно. Там запущений механізм розпаду — і він незворотній.
Китай уже поглинає значні частини рф без війни, і йому війна путіна проти України також вигідна — вона знесилює рф.
Але ми не маємо бути пішаками в цій світовій грі, тим паче — покірними вівцями на закланні.
Ми маємо стати потужною розвиненою державою, таким собі європейським «тигром» — з допомогою США (Європа цього боїться, і ми це час від часу бачимо на кордонах з тією ж Польщею).
Але обʼєктивно ми самі не спроможні це зробити. Ми захлинаємся в постсовковій корупції. Справитись з цим можемо тільки з допомогою в першу чергу США — і це ж очевидний фактор.
Історія дає нам цей шанс, не прогавмо ним скористатися і отримати такі ж можливості, які отримали свого часу від США Західна Німеччина, Південна Корея, Тайвань.
А для того ми маємо зупинити цю війну.
А не нищити країну і народ.
на 10 экранов свинособачью ии-простыню закинула
на мове без одной ошибки
афдрух схавают
Загальні Обговорення / Re: Це злив? Обговорення можли...
Останній допис від Wednesday - Сьогодні в 18:00
Анатолій Герасимчук
ЧОМУ ЄВРОПА і багато українців ПРОТИ МИРУ в УКРАЇНІ
ЧОМУ НАМ ПОТРІБЕН МИР
1. Україна виснажується — Європа виграє час.
Сьогодні Україна перебуває у найгіршому стані з початку повномасштабної війни:
• армія виснажена, ротацій фактично немає;
• демографія зруйнована: втрати, еміграція, старіння населення;
• молодь масово виїжджає або уникає мобілізації;
• довіра до влади падає;
• починається спротив примусовій мобілізації;
• міжнародна підтримка стає нестабільною й політично умовною.
Україна не може нескінченно воювати «витривалістю», бо наш людський і демографічний ресурс об'єктивно значно менший, ніж у Росії.
Європа в цей самий час:
• уникає прямої війни з РФ;
• активно переозброюється;
• купує власну безпеку українською кров'ю.
Для Європи це найвигідніший баланс ризиків у її новітній історії.
Тому Брюссель проти зупинки війни, це — удар по їхній безпеці.
Але так само проти умов Трампа по зупинці війни і багато українців.
Які вважають, що зупинка війни, при якій частина української території залишається під ворогом — то є зрада, капітуляція, яка дає можливість росії підготуватися до наступного етапу війни.
Хоча окуповані ворогом території України з 2014 року чомусь мало непокоїли тих людей, які кричать зараз про «капітуляцію».
Ні Крим, ні стратегічне значення Донецька і Луганська для можливого подальшого наступу рф мало кого непокоїли багато років в Україні, і тим більше в Європі.
Більше того, «найпатріотичніший» президент за всю історію України Порошенко силою примушував парламент і народ України до прийняття мінських умов миру з Москвою, згідно яких мали відбутися вибори на окупованій території так званих днр і лнр, їхні збройні формування мали узаконитись і стати на матеріальне і фінансове забезпечення України, їхні мотороли і гіві мали стати народними депутатами України і писати нам всім закони, і тільки після того військові підрозділи рф мали покинути ту територію.
А про Крим мова взагалі не йшла — він залишався росією.
І чомусь ті умови майже всіх влаштовували.
І ніхто не кричав так голосно про «капітуляцію» і «зраду».
А зараз, коли ми втрачаємо метр за метром невпинно і стабільно свої території, коли знищується інфраструктура, руйнуються міста і села, гинуть люди — крикуни кричать про «капітуляцію», про те, що ніякої здачі територій, ніяких виборів, війна до кінця.
Це звідки такі раптом думки?
Від тих, хто на крові отримав можливість класти (красти) в кишені мільярди і вони спішать ще і ще — щоб встигнути побільше нахапати.
І на їхню пропаганду ведуться зомбовані «патріоти», які кричать зі своїх диванів і парижів: воюйте і вмирайте до кінця.
Але Україні потрібна зупинка війни. Хай навіть ми назвемо це паузою.
2. Чому зупинка війни вигідна саме Україні?
2.1. Внутрішнє перезавантаження
Без паузи неможливо:
• провести реальні реформи,
• прибрати корупціонерів,
• відновити довіру між державою і суспільством.
Поки триває постійна м'ясорубка, будь-які зміни блокуються аргументом
«не на часі, бо війна».
2.2. Реформа мобілізації й ротацій.
Пауза дозволяє:
• ввести чіткі строки служби,
• підготувати резерви,
• перейти до моделі громадянського озброєння
(за прикладом Швейцарії чи Фінляндії).
Це реалістичний шлях зробити країну неприступною, а не ловити людей «бусами».
2.3. Розвиток оборонної промисловості.
Під час гарячої фази неможливо створити:
• власне виробництво снарядів і ракет;
• масові дрони,
• ППО,
• РЕБ-системи.
Пауза дає шанс перейти до війни технологій, а не людей.
Без цього Україна просто вичерпає себе раніше, ніж ворог.
3. Головне: ПАУЗА ≠ КАПІТУЛЯЦІЯ
Вирішує все не лінія фронту, а модель післявоєнної підтримки.
Історія показує:
Країни з частково замороженими конфліктами можуть не лише вижити, а й зміцніти — якщо їх не кинули після війни.
І тому є приклади: Південна Корея, Тайвань і Кіпр.
Південна Корея:
• війна закінчилась не миром, а перемир'ям;
• країна залишилась поділеною;
• отримала гарантії безпеки США, інвестиції та доступ до світових ринків.
Результат: одна з найпотужніших економік світу.
Тайвань:
• юридично не «вирішив» конфлікт із Китаєм;
• живе під постійною загрозою війни;
• має довгострокову військову й технологічну підтримку США.
Результат: сильна держава, яку не атакують через надто високу ціну агресії.
Кіпр — не менш важливий для України приклад.
Кіпр де-факто поділений із 1974 року:
• південь — Республіка Кіпр (член ЄС);
• північ — окупована Туреччиною територія.
При цьому:
• жодна сторона не визнала поділ юридично;
• «Турецька Республіка Північного Кіпру» не визнана світом;
• лінія розмежування існує де-факто, але не є кордоном де-юре.
Результат:
• Південний Кіпр розвивається, інтегрований у ЄС;
• питання окупації залишається відкритим у міжнародному праві.
Для України це принципово:
Тимчасова пауза не означає відмову від територій.
Україна має наполягати на формулі:
• де-факто — можлива пауза й тимчасова лінія розмежування;
• де-юре — жодного визнання окупації;
• стратегічно — довгострокова військова, економічна й політична підтримка Заходу.
ВИСНОВОК
Європі вигідно, щоб Україна воювала без паузи.
Україні вигідно зупинитись, переосмислити й підготуватись.
Україна не повинна бути лише «стіною» для Європи.
Вона має стати державою, яка вижила, відновилась і стала занадто сильною, щоб на неї напали знову.
На початку повномасштабного вторгнення Україну врятувала не система примусу і не «ідеальна держава».
Саме громадянський опір:
• не дав захопити Київ, Харків, Чернігів, Суми, Миколаїв;
• зламав російський план блискавичної окупації;
• показав, що українці воюють не зі страху, а з почуття господаря на своїй землі.
Цей урок був засвоєний усім світом. Але, на жаль, почав забуватись усередині країни.
Є принципова різниця між двома моделями:
• бусифікований громадянин, якого ловлять, принижують і кидають у війну без горизонту;
• господар своєї землі, озброєний, навчений і мотивований захищати свій дім.
І саме для цього нам потрібно зупинитись.
А рф — вона приречена, як будь-яка імперія. Тим більше після невдалої спроби підкорити Україну.
Мільйони безневинно постраждалих людей, сотні тисяч смертей — це не пройде безслідно. Там запущений механізм розпаду — і він незворотній.
Китай уже поглинає значні частини рф без війни, і йому війна путіна проти України також вигідна — вона знесилює рф.
Але ми не маємо бути пішаками в цій світовій грі, тим паче — покірними вівцями на закланні.
Ми маємо стати потужною розвиненою державою, таким собі європейським «тигром» — з допомогою США (Європа цього боїться, і ми це час від часу бачимо на кордонах з тією ж Польщею).
Але обʼєктивно ми самі не спроможні це зробити. Ми захлинаємся в постсовковій корупції. Справитись з цим можемо тільки з допомогою в першу чергу США — і це ж очевидний фактор.
Історія дає нам цей шанс, не прогавмо ним скористатися і отримати такі ж можливості, які отримали свого часу від США Західна Німеччина, Південна Корея, Тайвань.
А для того ми маємо зупинити цю війну.
А не нищити країну і народ.