Одна з найогидніших гримас війни – щоденні новинні стрічки, в яких повідомлення про подвиги наших військових, про загиблих і поранених, перемежовуються з прес-релізами правоохоронців про виявлені злочини в ЗСУ. Ну як таке може бути – одні героїчно гинуть, а інші банально крадуть?! Виявилося, може…
Щоб перейти до останнього форпосту недоторканних – СБУ, необхідно зробити невеликий історичний екскурс. Нашому поколінню добряче промили мізки, створюючи образ радянських «лицарів без страху і докору». Бетон совкової пропаганди, замішаний на страху 37-го року, не змогли зруйнувати ані беззаконня 90-х, ані узаконений рекет бізнесу, ані зрада «кагебістів» на початку війни. І все ж, незважаючи на героїчні подвиги офіцерів і рядових СБУ на найважчих ділянках фронту і в тилу ворога, плями дьогтю регулярно стали спливати на поверхню.
Про те, що в Службі Божій не все благополучно, пересічним, але все розуміючим громадянам у першу чергу підказав нескінченний кадровий кавардак. З 2019 року змінилося вже чотири керівники СБУ – структури, яка в усьому світі вважається найконсервативнішою. Один із них, близький друг президента Іван Баканов, пішов із ганебним скандалом, який щосили намагалися зам’яти. Не вдалося. Скандал триває і для фігурантів, напевно, закінчиться погано.
Залишається загадкою раптове звільнення Василя Малюка. Хоча саме з його ім’ям пов’язані унікальні диверсійні операції, які змінюють хід війни.
Менш помітні для суспільства – кадрові ротації на рівні обласних управлінь СБУ. Хіба що крім регіональних лідерів: так, за сім років у Житомирській області змінилося сім (!!!) голів УСБ, у Закарпатській та Одеській – по шість, у Львівській та Кіровоградській – по п’ять!
Незважаючи на «почесне» третє місце, внесок у спільну справу рідної Кіровоградської області важко переоцінити: трьох (!!!) колишніх тутешніх керівників (Петрова, Осипчука і Кононенка) перепризначено до Закарпатської, Хмельницької та ще раз Закарпатської областей. Історія четвертого керівника УСБ в Кіровоградській області Олександра Наконечного трагічна і туманна. У серпні 2022 року він чи то наклав на себе руки, чи то йому «допомогли» – навряд чи дізнаємося правду найближчим часом.
Оголошена в лютому президентом Зеленським чистка лав СБУ обернулася не тільки черговим гучним гаслом, а цілком реальними кримінальними справами з високопоставленими фігурантами. Серед затриманих – начальник Житомирського обласного управління СБУ Володимир Компаніченко. Його звинуватили в отриманні хабаря розміром 320 тисяч доларів, пов’язанного з будівництвом оборонних об’єктів (укриттів для літаків).
Минулого тижня стало відомо про затримання ще двох високопосадовців обласних управлінь СБУ. Йдеться про заступника начальника УСБУ в Рівненській області Ігоря Брика та заступника начальника ГУ СБУ у Києві та Київській області Олега Токарчука. За даними слідства, вони вимагали 620 тисяч доларів (!!!) у монополістів, які видобувають бурштин.
Тепер недоторканних в Україні немає. Але навіть мене, журналіста, це не тішить.
Щоб перейти до останнього форпосту недоторканних – СБУ, необхідно зробити невеликий історичний екскурс. Нашому поколінню добряче промили мізки, створюючи образ радянських «лицарів без страху і докору». Бетон совкової пропаганди, замішаний на страху 37-го року, не змогли зруйнувати ані беззаконня 90-х, ані узаконений рекет бізнесу, ані зрада «кагебістів» на початку війни. І все ж, незважаючи на героїчні подвиги офіцерів і рядових СБУ на найважчих ділянках фронту і в тилу ворога, плями дьогтю регулярно стали спливати на поверхню.
Про те, що в Службі Божій не все благополучно, пересічним, але все розуміючим громадянам у першу чергу підказав нескінченний кадровий кавардак. З 2019 року змінилося вже чотири керівники СБУ – структури, яка в усьому світі вважається найконсервативнішою. Один із них, близький друг президента Іван Баканов, пішов із ганебним скандалом, який щосили намагалися зам’яти. Не вдалося. Скандал триває і для фігурантів, напевно, закінчиться погано.
Залишається загадкою раптове звільнення Василя Малюка. Хоча саме з його ім’ям пов’язані унікальні диверсійні операції, які змінюють хід війни.
Менш помітні для суспільства – кадрові ротації на рівні обласних управлінь СБУ. Хіба що крім регіональних лідерів: так, за сім років у Житомирській області змінилося сім (!!!) голів УСБ, у Закарпатській та Одеській – по шість, у Львівській та Кіровоградській – по п’ять!
Незважаючи на «почесне» третє місце, внесок у спільну справу рідної Кіровоградської області важко переоцінити: трьох (!!!) колишніх тутешніх керівників (Петрова, Осипчука і Кононенка) перепризначено до Закарпатської, Хмельницької та ще раз Закарпатської областей. Історія четвертого керівника УСБ в Кіровоградській області Олександра Наконечного трагічна і туманна. У серпні 2022 року він чи то наклав на себе руки, чи то йому «допомогли» – навряд чи дізнаємося правду найближчим часом.
Оголошена в лютому президентом Зеленським чистка лав СБУ обернулася не тільки черговим гучним гаслом, а цілком реальними кримінальними справами з високопоставленими фігурантами. Серед затриманих – начальник Житомирського обласного управління СБУ Володимир Компаніченко. Його звинуватили в отриманні хабаря розміром 320 тисяч доларів, пов’язанного з будівництвом оборонних об’єктів (укриттів для літаків).
Минулого тижня стало відомо про затримання ще двох високопосадовців обласних управлінь СБУ. Йдеться про заступника начальника УСБУ в Рівненській області Ігоря Брика та заступника начальника ГУ СБУ у Києві та Київській області Олега Токарчука. За даними слідства, вони вимагали 620 тисяч доларів (!!!) у монополістів, які видобувають бурштин.
Тепер недоторканних в Україні немає. Але навіть мене, журналіста, це не тішить.