Загальні Обговорення /
Re: Скавчання ухилянтів і не т...
Останній допис від
Wednesday -
Сьогодні в 23:57
Oleksandr Ruzhanskyi
Цей текст я почав писати ще рік тому. На тлі тодішнього тотального бєспрєдєлу ТЦК, який, як ми бачимо, не закінчується і сьогодні. Потім закинув і майже забув за нього. Зараз знайшов і закінчив. В світлі останніх подій.
-----------------
Слой человека в нас чуть-чуть
наслоен зыбко и тревожно;
легко в скотину нас вернуть,
поднять обратно очень сложно.
І. Губерман.
ДЕРЖАВА - БИДЛОТВОРЕЦЬ
Вже купу разів бачив такі щирі обурення: А звідки стільки бидла в ТЦК? Туди спеціально бидло відбирають, чи як?
Чи як, чи як.
Звісно, що спеціально за наявності у людини якихось потрібних морально-етичних якостей, або, якщо бажаєте, за потрібності їх відсутності, в ТЦК не відбирають.
Там служать звичайні, плоть від плоті, кров від крові, наші дорогі, в абсолютній більшості, етнічно чисті вкраїнчики, в багатьох з яких навіть мовний генетичний код на місці.
Так само, як абсолютну більшість українці складають серед мусорів, прокурорів, суддів, депутатів та чиновників всіх рівнів - вобчем, тих кого ми так любимо і цінуємо.
І що ж тоді за на**уй такий там всюди відбувається? А нічого такого, чого раніше не відбувалося.
І в ТЦК теж, хоча у класичних мусорів/правоохоронців ситуація схожа, але більш системна і з глибокими, різноманітними коріннями.
Власне, ТЦК сьогодні - це такий проксі мусорський орган, якому, як і всім іншим правоохоронним органам, наша збочена державонька дозволила бути господарем над людиною.
А я вам скажу, з висоти польоту власного віку та досвіду, що бути господарем над людиною, це для багатьох громадянчиків навіть більший кайф, ніж мати гроші. Хоча, в наших реаліях, це такі речі, які майже завжди йдуть разом і їх важко відокремити.
Але ж, ще раз. Влада над людиною - це окремий вид задоволення, до якого й гроші не обов'язкові.
Згадайте все, що ви читали про ЧК-НКВС-КДБ, про ГУЛАГ, тюрми і тому подібне часів СРСР.
Серед вертухаїв, звичайних оперів та слідчих в ті часи багатіїв не було. Звісно, що був підвищений, у порівнянні зі звичайною людиною, статус, в тому числі, матеріальний, але йшли туди служити не за статками. Влада. Фактично, безконтрольна влада над людською істотою, яку надавала тоталітарна держава - ось основний зиск, який хотів і який міг отримати кожен, хто приходив на таку службу.
Зрозуміло, що у відповідь державна система вимагала від "служивого" повного, в тому числі, принизливого підкорення і виконання всіх своїх забаганок. Але, такий принизливо-підкорений статус мусорського службовця, компенсувався, в свою чергу, дозволом чекістам/мусорам підкоряти і принижувати пересічну людину, а ще й попутно можливістю зробити кар'єру в цій тортурно-вертухайській системі.
Хм... Написав це в минулому часі, а воно ж і зараз все таке ж саме.
Втім, повернемося до ТЦК, які раніше були воєнкоматами - місцем, де нічого не вирішувалося, нічого не відбувалося і яке нікого не цікавило. Тобто, така собі військова дупа, де ні вкрасти по дорослому, ні військову кар'єру зробити. Навіть на строкову службу якось примусити йти служити військовозобов'язаного особливих повноважень і механізмів у воєнкоматів не було. Зеленський не дасть збрехати. Чотири рази не дасть.
І ось, коли народ втомився від повномасштабної війни з московщиною, коли патріотичні пасіонарії, більшою частиною зачищені у безглуздих й фактично зрадницьких контрнаступах, оборонах "фортець", та курських операціях, почали у мобілізаційних потоках закінчуватися, у воєнкомати, тобто сучасні ТЦК, пішла вода в хату. Пішла потужним потоком холодної Тиси. Точніше, поток бабла пішов. Та хулі там поток! Цунамі з бабла пішло таке, що особливо розумних керманичів ТЦК, виносило аж на елітні берега сонячної Іспанії разом з розкішними віллами і коштовними автівками.
І це тільки ті, які засвітилися. А скільки ще прихованих від суспільства тцкашних "золотих телят" з однойменного роману?
Правда, на відміну від сюжету роману Ільфа та Петрова, до тцкашних корейків, з самого початку їхньої нелегкої праці по видобутку мільйонів з мобілізації, були приставлені остапи бендери з СБУ задля тихого розподілу частини цих мільйонів і на їхню користь.
Ви ж пам'ятаєте, що одеського тцкашного мультимільйонера зовсім не СБУ викрила? Потік його бабла за кордон вона якось не помічала. Як не помітила ця служба божа мільйонів на Москву й у свіжий історії пана Міндіча.
Ну, СБУ - це окрема тема. Нас зараз самі ТЦК цікавлять.
Набагато раніше вони почали цікавити осіб не особливо обтяжених мораллю та правосвідомістю, яких, за таких чудових їхніх властивостей, в багатьох випадках, можна охарактеризувати, як звичайне бидло.
Цікавити у якості місця служби та джерела легкого збагачення й заодно можливості мати безконтрольну владу над пересічною людиною. Наголошую, останнє продукує найбільшу тягу - психологічну, майже наркотичну залежність.
Ось ці прекрасні люди, в першу чергу, і потягнулися до лав ТЦК за владою та баблом.
Звісно, що не всіх службовців ТЦК можна охарактеризувати, як бидло, але саме останні чомусь виступають інформаційними тригерами під час і в процесі мобілізації.
А я скажу, чому саме так відбувається. Тому, що це бидло потрібно Державі, яку уособлює діюча українська влада. Бо бидлячий бєспрєдєл ТЦК провокує спротив і додаткову лінію протистояння в Україн. А коли відбувається протистояння між різними частинами населення, влада завжди в плюсі. Бо таке населення не є єдиним народом, не здатне для об'єднання і для запитань та вимог до влади. А саме до нашої влади і саме у народу питань та вимог повинно бути дуже багато.
А потім хтось дивується та обурюється тим, що їхніх тцкашних сонечок почали вбивати...
Хоча, багатьом тут потрібно було б зрозуміти, що коли йде відверте беззаконня ТЦК на яке влада не просто закриває очі, а ще й усіляко йому сприяє, то доволі логічно очікувати, що цьому беззаконню буде протизаконний спротив. Бо законний ні до чого не призводить.
І саме нинішня влада, своєю діяльністю в Україні породжує не тільки протистояння у суспільстві, а ще й вганяє частину суспільства у бидлячий стан. Стан неповаги до законів, до інших членів суспільства, до чеснот, правди й моралі. Й виходу з цього стану в абсолютній більшості тих, хто в ньому опинився не буде.
Про, що власне, і епіграф до цього тексту.