29-05-2026 08:50, 08:50
Ох і врем'я летить...
![[Image: 1f642.png]](https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t4c/1/16/1f642.png)
А якщо серйозно, то в віці 60+ є свої преімущества. Наприклад, ти ніколи не знаєш точно, скільки тобі точно в даний момент років. Треба брать калькулятор... Десь 54-57... Плюс-мінус...
Зрештою, кожен доживає до того віку, коли dickpic можна прислати лише самому собі...
Коли я був малим, то думав, що мій день народження - це вселенське і вселюдське свято, тому всі мають бути раді, щасливі й дарить мені подарки. Потім з'ясувалося, що так воно не є. Це було обідно й несправедливо.
Взагалі я - не дурний чоловік. В мене ніколи не було ілюзій, що женщини мене обязані любить, бо я просто красівий. Женщини не такі дурні, як оказалося...
Щоб тебе любили - треба шось робить. І якщо не треба тобі, щоб тебе любили, все одно треба щось робить. Бо така планида.
Життя - достатньо несправедлива штука. Ми приходимо в цей світ, і ніхто не питає в нас нашої згоди на це. І відходимо з цього світу теж не за власним бажанням.
У кожного з нас є мати й батько. Два діда й дві баби. Чотири прадіди й чотири прабаби. А прапрадідів і прапрабаб - вже шістнадцять. Двадцять поколінь назад у кожного з нас в такій прогресії - більше мільйона предків. Всі ми родичі.
Але через сто років майже всіх нас ніхто не пам'ятатиме.
Тому можна нічого не робить. Бо через сто років всім буде абсолютно пофіг на будь-які ваші вчинки. Хоч погані, хоч хороші...
Але не можна нічого не робить. Бо треба саджати дерева, в тіні яких відпочинуть інші покоління. Так казав Будда. Або Сенека. Або Заратуштра... Не важно.
"Я готовий повірити в царство небесне.
Бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда,
Безіменні,
Святі,
Незрівнянно чудесні.
Горді діти землі
Вірні діти труда...
Хай шалені гудуть над планетою весни
Хай трава пнеться вгору крізь листя старе.
Я не вірю, що дід із могили воскресне,
Але вірю, що - ні!
Він увесь не умре!"...
Василь Симоненко, "Дід умер"...
Ніщо не вмирає й не зникає повністю і безслідно... Тут проситься Подерв'янський і Дарвін... Бо така природа людської сентиментальності: цинізм, жаль, сміх і сльози... Культура...
Дід лежить в землі, але він чує, як в лузі мантачать косу... Як співають півні вдосвіта. Як тріпочуться лини в ятері, на річці... Як гудуть бджоли на яблуні...
Так воно має бути...
А я прошу у вас подарків. На користь Іркліївської бригади ЗСУ. Там служать свою службу люди, які зробили неймовірне Диво! Вони встояли проти страшної, сильної, великої й темної Сили. Вони врятували Україну від щезнення... Ми ще навіть не здатні цілком осягнути те, що нашими хлопцями зроблено. То - справа історії!
Історію України від 2022 року мають писати не історики, а ченці. Літописці з Лаври... "Незвично червоне і велике сонце заходило за обрій наприкінці зими року дві тисячі двадцять другого. І саме холодне небо зробилося червоне. І впав хрест додолу з великої Софії Київської"
А якщо серйозно, то в віці 60+ є свої преімущества. Наприклад, ти ніколи не знаєш точно, скільки тобі точно в даний момент років. Треба брать калькулятор... Десь 54-57... Плюс-мінус...
Зрештою, кожен доживає до того віку, коли dickpic можна прислати лише самому собі...
Коли я був малим, то думав, що мій день народження - це вселенське і вселюдське свято, тому всі мають бути раді, щасливі й дарить мені подарки. Потім з'ясувалося, що так воно не є. Це було обідно й несправедливо.
Взагалі я - не дурний чоловік. В мене ніколи не було ілюзій, що женщини мене обязані любить, бо я просто красівий. Женщини не такі дурні, як оказалося...
Щоб тебе любили - треба шось робить. І якщо не треба тобі, щоб тебе любили, все одно треба щось робить. Бо така планида.
Життя - достатньо несправедлива штука. Ми приходимо в цей світ, і ніхто не питає в нас нашої згоди на це. І відходимо з цього світу теж не за власним бажанням.
У кожного з нас є мати й батько. Два діда й дві баби. Чотири прадіди й чотири прабаби. А прапрадідів і прапрабаб - вже шістнадцять. Двадцять поколінь назад у кожного з нас в такій прогресії - більше мільйона предків. Всі ми родичі.
Але через сто років майже всіх нас ніхто не пам'ятатиме.
Тому можна нічого не робить. Бо через сто років всім буде абсолютно пофіг на будь-які ваші вчинки. Хоч погані, хоч хороші...
Але не можна нічого не робить. Бо треба саджати дерева, в тіні яких відпочинуть інші покоління. Так казав Будда. Або Сенека. Або Заратуштра... Не важно.
"Я готовий повірити в царство небесне.
Бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда,
Безіменні,
Святі,
Незрівнянно чудесні.
Горді діти землі
Вірні діти труда...
Хай шалені гудуть над планетою весни
Хай трава пнеться вгору крізь листя старе.
Я не вірю, що дід із могили воскресне,
Але вірю, що - ні!
Він увесь не умре!"...
Василь Симоненко, "Дід умер"...
Ніщо не вмирає й не зникає повністю і безслідно... Тут проситься Подерв'янський і Дарвін... Бо така природа людської сентиментальності: цинізм, жаль, сміх і сльози... Культура...
Дід лежить в землі, але він чує, як в лузі мантачать косу... Як співають півні вдосвіта. Як тріпочуться лини в ятері, на річці... Як гудуть бджоли на яблуні...
Так воно має бути...
А я прошу у вас подарків. На користь Іркліївської бригади ЗСУ. Там служать свою службу люди, які зробили неймовірне Диво! Вони встояли проти страшної, сильної, великої й темної Сили. Вони врятували Україну від щезнення... Ми ще навіть не здатні цілком осягнути те, що нашими хлопцями зроблено. То - справа історії!
Історію України від 2022 року мають писати не історики, а ченці. Літописці з Лаври... "Незвично червоне і велике сонце заходило за обрій наприкінці зими року дві тисячі двадцять другого. І саме холодне небо зробилося червоне. І впав хрест додолу з великої Софії Київської"